Українське товариство прихильників книги

Історичне значення: чому це справжній чесько-український міст

Українське товариство прихильників книги (УТПК) — один із найпереконливіших доказових прикладів професійної співпраці українців і чехів у міжвоєнній Празі. Його діяльність виходила за межі звичайного гуртка читачів: з'їзди бібліотекарів, бібліографічні дослідження, українські книжкові виставки, друк фахового журналу, обмін виданнями, міжнародні контакти та спільна робота в Слов'янській бібліотеці. Це історія людей, які будували міст між бібліотеками Чехословаччини та українським книговиданням. [B01; B03; B06]

Особливо важливо не ставити знак рівності між товариством і журналом «Книголюб». Товариство як організація працювало приблизно з 1927 по 1942 рік, тоді як його періодичний орган мав вужчі рамки 1927–1932 років. Для бази даних R0043 publishes R0089 — правильне відношення, але роки існування двох об'єктів не тотожні. [B01; B02; B03]

Паспорт установи

Передісторія: міжнародний з'їзд 1926 року

Витоки УТПК пов’язані з IV Міжнародним конгресом бібліотекарів і друзів книги, що відбувся у Празі 28 червня – 3 липня 1926 року. Українські делегати намагалися представити книговидавничу й бібліографічну культуру, в тому числі українські друки за межами радянської України. Експозиції охоплювали книжки, видавничі марки, екслібриси та каталоги. Після конференції представники українського середовища погодили створення власного фахового товариства; формальні установчі збори відбулися вже у січні наступного року. [B01; B06]

Нова наукова стаття, присвячена з'їзду, аналізує листування його учасників, повідомлення газети «Діло», каталоги виставок, протоколи та архів Івана Калиновича. Вона є особливо цінною для майбутньої цифрової виставки, тому що дозволяє відокремити: подію 1926 року, приватні домовленості, збори 1927 року і державне затвердження статуту 1928 року. У системі це різні Event, кожна зі своїм джерелом та датою. [B06]

Створення в Клементинумі та управління

За Українською бібліотечною енциклопедією, 5 січня 1927 року в Клементинумі пройшли установчі збори за головування Дмитра Антоновича. У період керівництва Сірополка в управі діяли Євген Вировий (заступник) і Юрій Тищенко-Сірий (секретар). Затвердження статуту 28 березня 1928 року є юридично іншим етапом. Це не слід стискати до формули «засновано 1926 року», хоча підготовчі заходи відбувалися саме тоді. [B01]

Серед членів товариства фігурували українські науковці й книголюби, зокрема Василь Біднов, Лев Биковський, Павло Богацький, Іван Горбачевський, Олександр Колесса, Дмитро Чижевський, Софія Русова та інші. Важлива для сайту деталь: серед індивідуальних членів названі чехи Й. Гайни і Й. Риба. Останній став також відповідальним редактором «Книголюба» з 1930 року. УТПК мало колективні зв'язки зі Slovanská knihovna та Spolek československých knihovníků a jejich přátel. [B01; B02]

Механіка його діяльності була доволі сучасною: відкриті виступи, дискусії, тематична бібліотека, фахові екскурсії до книгозбірень Праги й Подєбрад та обмін із українськими й чеськими колегами. За бібліотечною енциклопедією, у перші п'ять років провели 39 засідань із 67 доповідями 19 авторів. Ці цифри потребують співставлення з друкованими річними звітами товариства, а не довільного масштабування на пізніші роки. [B01]

«Книголюб» — видавнича лабораторія товариства

Фаховий журнал «Книголюб» виходив у Празі в 1927–1932 роках, обговорював українську бібліографію, історію друку, книгознавство та книготоргівлю. У каталозі Національної бібліотеки Чехії зафіксовано шифр U 008170 і перелік чисел за роками. Інше джерело наводить тираж приблизно 75–100 примірників. Також каталог зазначає, що від 1930 року поряд з українськими редакторами працював чех Й. Риба. Це важлива конкретна історія професійної, а не декларативної українсько-чеської співпраці. [B02; B03]

У джерелах існує невелика кількісна розбіжність: бібліотечна енциклопедія журналу називає 16 чисел, виданих у 22 книжках/частинах; стаття про товариство говорить про 17 чисел. Для сайту треба перевірити, що саме кожен автор рахував як окреме «число», «книжку» та здвоєний випуск. Поки що безпечно повідомляти роки виходу й посилатися на каталог, а точну кількість зберігати як CONFLICTING_COUNT. [B01; B02; B03]

Власне товариство організовувало й інші видання: «Бюлетень Українського товариства прихильників книги» 1927 року має окремий каталог Слов'янської бібліотеки з шифром U 8198. Це не один і той самий журнал під іншою назвою. Річні звіти 1927–1930 років також слід каталогізувати як окремі видання / archival items. [B01; B08]

Виставки: від книжки до мистецтва

УТПК брав участь в експозиції книгознавчих видань 1928 року; 1932 року на Другому Українському науковому з'їзді у Празі експонували близько тисячі друків; 12–26 березня 1933 року відбулася велика виставка української книжкової графіки, де наводять понад тисячу творів понад ста митців. Чеська преса, за бібліографічною статтею, високо її оцінювала. Для окремої цифрової експозиції потрібні афіша, каталог, поіменний список художників та конкретні чеські рецензії. Без них цифри повинні супроводжуватися посиланням на вторинне джерело. [B01]

1934 року відбулися зміни в керівництві: після Степана Сірополка головою обрали Володимира Січинського. У пізніший період відновили частину звітності, проводили неформальні зустрічі та конкурси найкраще виданих українських книжок. Після початку Другої світової війни діяльність занепала; дослідження датують остаточне припинення 1942 роком. Не пов’язувати адміністративний кінець товариства з останнім випуском «Книголюба» у 1932 році. [B01; B04]

Місця, фото й цифрові експонати

Клементинум — підтверджена локація установчих зборів 1927 року, придатна для обережного історичного маркера «тут відбулися збори», а не «це була постійна штаб-квартира УТПК». Українські виставки 1932–1933 років мали різні простори; конкретну виставкову адресу для 1933 року потрібно встановити за афішами. Слов'янська бібліотека сьогодні зберігає періодику, але її сучасний інтерфейс і читальний зал — не доказ незмінності історичних приміщень. [B01; B03]

Для стартової онлайн-виставки достатньо відсканованих обкладинок «Книголюба», першого «Бюлетеня», річних звітів та сучасного фотонарису Клементинуму. Права на скани мають проходити окрему перевірку, навіть якщо документ відкритий для читання в Kramerius. [B03; B08]