Український інститут громадознавства

Соціальна наука в еміграції як програма пізнання України

Український інститут громадознавства, створений у Празі наприкінці 1924 року, був не політичним клубом з випадковими лекціями, а науковою установою, що прагнула досліджувати українське суспільство, структуру населення, економіку, політику й процеси соціальної зміни. Його появу пов'язують насамперед із Микитою Шаповалом та членами Українського соціологічного товариства. Соціологію тут розглядали як інструмент системного пояснення історичних і сучасних процесів. [SI01; SI02; SI03]

Для проєкту це один із найважливіших прикладів співпраці еміграційних українських учених із ширшим європейським інтелектуальним середовищем. Розповідь потребує показу конкретних курсів, досліджень, видань, бібліотечних фондів і організаційної мережі, а не лише біографічної похвали засновнику. [SI01; SI04]

Передісторія і справжній статус заснування

Згідно з Encyclopedia of Ukraine, попередником інституту стало Українське соціологічне товариство, засноване в Празі у жовтні 1923 року. Інститут виник у листопаді 1924 року. Деякі підручникові матеріали конкретизують дату 1 листопада; до перевірки статуту її слід подавати як дату з вторинного джерела, а не доведений день реєстрації. [SI01; SI08]

«Енциклопедія історії України» зауважує, що від кінця 1920-х у офіційних паперах закріплювалася назва «Український соціологічний інститут». Це аргумент проти створення фальшивого дубля R0042 у базі, а не підстава стерти оригінальну назву з титульних аркушів. У моделі потрібні names_by_period і legal_form_evidence, з можливістю окремо описувати товариство-попередник. [SI02]

Засновники і керівництво

Микита Шаповал організував інститут і став його провідною постаттю та директором. Його діяльність перетиналася з Українським громадським комітетом у Чехословаччині (R0039), однак це різні інституції з різними завданнями. Шаповал був публіцистом, політиком і дослідником, який намагався поєднати громадянську практику з описовим вивченням соціальних груп. [SI01; SI05]

Сучасні студії Ольги Сухобокової підкреслюють співзасновницьку та організаційну роль Никифора Григоріїва: участь у кураторії, дирекції та науковій раді, керівництво відділом народознавства, історичними курсами й дослідженнями села. Після смерті Шаповала 1932 року Григоріїв, за результатами цього дослідження, очолював інститут до 1938-го. Це суперечить стислому енциклопедичному формулюванню, що інститут 1932 року фактично припинив діяльність. [SI01; SI04]

Наукові відділи та методичні амбіції

За «Енциклопедією історії України», початкова структура мала три відділи: народознавства, економіки і техніки, соціології і політики. Народознавство вивчало історію, культуру, міграції, національні меншини, сусідні народи та українську еміграцію. Економічний відділ аналізував суспільну організацію виробництва й господарські відносини. Соціологія та політика опрацьовували загальні засади функціонування суспільства. [SI02]

Ці назви важливі для класифікації фондів і для графа зв'язків: department_of не тотожне independent_organization. Відношення професора до кафедри, видання до інституту, а студента до кореспондентського курсу потребують різних типів джерел. Не всі згадані в пізніших енциклопедичних оглядах діячі були штатними працівниками протягом усього періоду 1924–1938 років. [SI02; SI04]

Видані праці та «Суспільство»

У 1925–1927 роках Інститут випускав збірник «Суспільство», який дослідники характеризують як перший український соціологічний фаховий часопис. Encyclopedia of Ukraine подає три випуски, тоді як каталожний запис ЦДАГО вказує книги I–II за 1925 рік і V–VI за 1927-й. Це різні одиниці обліку — фізичні зшитки, журнальні книжки, номери, томи, — і їх не можна вирівнювати без перегляду матеріальних примірників. [SI01; SI06]

В архівному каталозі ЦДАГО доступна конкретна позиція: фонд 408, опис 1, справа 170, 172 аркуші, збірник «Суспільство», 1925–1927. Цей локатор є підставою для запиту до архіву, але не підтверджує, що весь текст справи прочитано. Окремі праці Микити Шаповала й Никифора Григоріїва потрібно каталогізувати як Publication з їхніми власними датами, іноді пізнішими за смерть автора. [SI06; SI07]

Бібліотека та архів: кількість, походження, правовий статус

Encyclopedia of Ukraine вказує на бібліотеку обсягом приблизно 8 000 томів, із яких близько 2 500 походили з приватного зібрання Шаповала. Це джерельні кількісні оцінки, а не перевірений нинішній обсяг фонду. Інститут також був пов'язаний з Українським національним музеєм-архівом, започаткованим у 1923 році. [SI01]

Архівні дослідження документують, що 26 жовтня 1932 року після переговорів представників інституту з чехословацьким МЗС укладено угоду про передачу Українського національного музею-архіву й бібліотеки ім. М. Шаповала на тимчасове зберігання для Українського історичного кабінету. У публікації названі переговорники й характер передачі. Ключове слово — тимчасове зберігання, яке не дорівнює безумовному відчуженню права власності; потрібен оригінальний договір і повна історія фонду. [SI09]

Два музеї, які легко помилково змішати

Український національний музей-архів, асоційований із громадознавчим інститутом, не слід автоматично ототожнювати з Музеєм визвольної боротьби України в Празі (R0040) чи його товариством (R0050). Схожість української еміграційної тематики, близькі роки створення й пізніші переміщення документів можуть породжувати помилкові об'єднання. Для кожного зібрання треба встановити правовласника, інвентарний номер, тимчасового зберігача і подальші передачі. [SI02; SI09]

У базі пропонується створити не новий канонічний ID без погодження, а тимчасове складове позначення Collection:SI09-UNMA з очікуванням канонізації після звірки фондів. Ризик позначено як ENTITY_COLLISION_BLOCKED; це особливо важливо для майбутньої інтерактивної карти архівів і цифрових виставок. [SI02; SI09]

Український робітничий університет: навчання поза класичною аудиторією

Енциклопедичний опис згадує Український робітничий університет як кореспондентську школу, де діяло понад 30 курсів приблизно для 300 студентів, переважно робітників і селян-емігрантів. Це показує практичний бік інститутської діяльності: поширення соціальних знань за межі вузького академічного кола. При цьому наведені підрахунки стосуються певного історичного зрізу, а не гарантованої щорічної чисельності. [SI01]

У майбутньому варто реконструювати конкретну «траєкторію учня»: оголошення про курс, реєстрацію, навчальні матеріали, відповіді на завдання та документ про завершення. Поки такого набору немає, усі персональні історії залишаються відкритими, а опис освітньої функції — інституційним узагальненням. [SI01]

1932, 1938 чи 1945: коли саме інститут припинився

Шаповал помер 1932 року. Старіше енциклопедичне джерело зазначає, що після цього інститут фактично згас. Сучасне дослідження 2025 року натомість аргументує подальше керівництво Никифора Григоріїва до 1938 року і формальне існування до 1945-го. Розходження варто розкласти на три юридично й історично різні питання: чи продовжувалися лекції та видання, коли припинилося функціонування основних відділів, коли припинено юридичну особу. [SI01; SI04]

У хронології використовуємо кілька статусів: post_founder_transition(1932), operations_terminated_claim(1938) та formal_existence_end_claim(1945). Стаття «існував до 1932 року» без уточнення є передчасною; аналогічно не можна подавати формальний 1945-й як безперервний період активних лекцій. [SI04]

Зображення та колекції

• ЦДАГО, ф. 408, оп. 1, спр. 170: збережені номери «Суспільства» — каталожний предмет, необхідно замовити репродукцію [SI06].
• Звіти й бюлетені УІГ (1926–1930) в історичних бібліотечних колекціях; знайти фізичні примірники та власників прав [SI01; SI02].
• Договір 26 жовтня 1932 року: дослідити текст і акти надходження до Українського історичного кабінету [SI09].
• Прага як місто заснування підтверджена; окрема точна історична адреса УІГ не встановлена.