Битва під Зборовом 1917 року (Зборівська битва)

Значення

Зборів став першою значною дією Чехословацьких легіонів на Східному фронті. Бій був частиною Червневого (Керенського) наступу, останнього наступу російської армії у Першій світовій війні [ZBR02; ZBR03]. Для чехословацького руху опору бій став політичним капіталом: його використовували в переговорах з державами Антанти як доказ участі чехів і словаків у війні, а Масарикове формулювання про націю, що бореться, пов'язують саме зі Зборовом [ZBR01]. Російський Тимчасовий уряд після бою зняв обмеження на формування чехословацьких частин [ZBR01; ZBR02]. На загальний хід наступу бій майже не вплинув [ZBR02]. Наступ завершився невдачею: до 3 липня він захлинувся, а 6 липня австрійці й німці розпочали успішний контрнаступ [ZBR03].

Історія

Перед боєм. Чехословацьку стрілецьку бригаду сформували 19 травня 1917 року в Іванях; до неї входили три полки: 1-й імені Яна Гуса, 2-й імені Їржі з Подєбрад і 3-й імені Яна Жижки з Троцнова. Вона вперше збиралася як ціле. За даними Військово-історичного інституту (VHÚ) бригада налічувала близько 3500 осіб у семи недоукомплектованих батальйонах і мала нестачу важких кулеметів, мінометів та власної артилерії [ZBR01]. Англомовна Вікіпедія й Радіо Прага наводять 3530 осіб [ZBR02; ZBR03]. Командував бригадою російський полковник В. П. Троянов, але план атаки склали чехословацькі офіцери [ZBR01; ZBR02]. У ніч з 21 на 22 червня бригада зайняла ділянку завширшки 6,5 км на південний захід від Зборова, між селами Погребці та Йозефівка [ZBR01]. Навпроти стояли, за даними VHÚ, 35-й пльзенський і 75-й їндржихоградецький піхотні полки, а також частина 86-го полку; разом із резервами близько 5500 осіб [ZBR01]. За Радіо Прага, у 19-й дивізії понад половину вояків були чехи, які служили в австро-угорській армії за примусом [ZBR03].

Бій 2 липня. Артилерійська підготовка почалася о 5:15 [ZBR01; ZBR02]. За VHÚ піхота пішла в атаку трохи по дев'ятій годині, першою — ударна група I батальйону 1-го полку. Близько 10:00 впала перша лінія оборони, потім друга. Приблизно о 15:00 атакуючі закріпилися на досягнутих рубежах [ZBR01]. Радіо Прага наголошує, що бригада мала лише прикривати два російські з'єднання, але вони не прорвали оборону, тому вперед пішли легіонери. Вони діяли малими групами, що було несподіванкою для австро-угорського командування [ZBR03]. Згідно з VHÚ, бригада просунулася більш ніж на 4 км, взяла в полон 4000 осіб і захопила 20 гармат [ZBR01].

Втрати. VHÚ: 167 загиблих, ще 17 померли від ран, 11 зниклих безвісти; поранених — від неповних 900 до понад 1000. Ще 320 осіб загинуло під час відбиття контратак під час Тарнопільського відступу [ZBR01]. Про розбіжності в цифрах див. нижче.

Після бою. Чехословацька бригада розрослася до 1-ї дивізії (19 вересня 1917 року), а 9 жовтня 1917 року було створено Чехословацький корпус [ZBR01]. Наприкінці 1917 року корпус налічував 38 500 добровольців [ZBR01].

Український/Чеський зв'язок

Бій відбувся в Галичині, на українській землі. Тоді це була територія Австро-Угорщини, нині Тернопільська область [ZBR02]. У 1922 році, за VHÚ, Зборів належав Польщі [ZBR01]. Чехословацька сторона перетворила Зборів на державну пам'ять. У червні 1922 року ексгумували останки одного з добровольців для могили Невідомого солдата. 1 липня 1922 року їх урочисто поклали в каплиці в Староміській ратуші в Празі. 1–4 липня 1927 року відбулося Національне паломництво до Зборова за участі 1500 громадян Чехословаччини. У 1926–1927 роках побудували пам'ятник — братську могилу за проєктом архітектора Ярослава Рьослера [ZBR01]. Від 30 червня 1928 року річниця була найважливішим армійським святом. У 1937 році на стадіоні в Страгові відбулася велика урочистість. Офіційно Зборів згадували до 1950 року, коли комуністична ідеологія його усунула [ZBR01]. Англомовна Вікіпедія зазначає, що за нацистської окупації і після 1948 року тема замовчувалася [ZBR02]. VHÚ і Вікіпедія розходяться в оцінці цього періоду лише у деталях: VHÚ говорить про відкрите вшанування в роки Другої світової війни, Вікіпедія про його замовчування в цей час [ZBR01; ZBR02].

Український регіональний портал «Тернопільщина» пов'язує пам'ятник чеським воякам із селом Калинівка біля Зборова. За ним, 1927 року там насипали могилу з кам'яним пам'ятником. У 1997 році місце відвідав президент В. Гавел, а до сторіччя бою коштом Чехії пам'ятник реконструювали, і на 17 кам'яних плитах викарбувано імена 238 загиблих [ZBR05]. Участі українських підрозділів у цьому бою на прочитаних сторінках не підтверджено.